Театралізація – це один із видів музичної діяльності, де дитина може розкрити найширше свої здібності у співах, руках, пластиці, міміці, дикції, де вона почуває себе справжнім актором на сцені і отримує за це найщиріші оплески та вітання.
Всі музичні керівники знають, яка це важка і клопітлива робота, скільки вона забирає часу та здоров’я, але якщо результат виходить гарний, то педагог, діти, весь колектив отримує велике задоволення від цього дійства, пишаються тим, які талановиті дошкільнята у дитсадочку і хтозна, може з деяких дітей виростуть справжні народні артисти України!
Тому, дуже важливо розкривати цей талант, починаючи з маленьких ролей. Всі ми – музичні керівники використовуємо поспівки, ось де можна починати працювати над елементами театралізації.
Я, особливо, дуже люблю народну творчість, тому у роботі використовую частіше український фольклор.
Поспівки: «Кую чобіток»
«По дорозі жук»
«Іван - барабан»
«Вітя - вітікар»
«Грицько - тицько»
З досвіду скажу, що це просто. Спочатку діти імітують рухи, дії, спів музичного керівника, не проявляючи ініціативи. Але згодом, завдяки конкуренції у дошкільнят проявляється спортивний дух, вони почнуть перемагати і бути кращими, ось тоді вони включають весь творчий потенціал!
Найголовніше у театралізації (з мого досвіду) навчити дітей правильно промовляти слова, декламувати вірші, а вже потім, коли дитина не фіксує свою увагу на тексті, можна працювати над пластикою, мімікою, розвитком сюжету.
Я в своїй роботі – знайшла метод «голочки» - і він діє! Починаючи з молодшої групи я використовую цей метод. Кожне слово – виштовхуємо, щоб воно летіло. В молодшій групі в поспівці «Сидить котик на воротях у червоних чоботях», «Коті лапки» (де були у бабки, а що пили? – молоко, а що їли – ко-ко-ко). Дошкільнята вчаться не тільки правильно говорити, а й ритмічно потім співати, не затягаючи слова.
Я люблю казки віршовані, бо діти легше їх сприймають і вчать, тому всі тексти я перекладаю на вірші (так я свою пам'ять розвиваю і дитячу).
Краще за все працювати з дошкільнятами старшої групи, вони вже більш досвідчені, впевнені в собі, можуть імпровізувати (але все це робота, і ще раз робота).
З дітками середньої групи працювати важче в силу того, що вони не так природно орієнтуються у залі, не можуть показати правильно рухи, тому постійно використовуєш кожну мить, щоб закріпити дійство.
У мене є моя усучаснена казка «Теремок», де вся група співає, а артисти виконують ролі, ця казка трамплін з середнього рівня до вищого.
Але з мого досвіду, працювати стало важче, так як діти приходять у садочок, майже не говорячи, тому порада батькам.
Якщо хочете, щоб діти були розкуті (в хорошому сенсі), природні та розумні – більше розмовляйте з ними, знаходьте час на спілкування, розвивайте дитячий словниковий запас. І ми всі гуртом отримаємо відмінний результат.
Не бійтеся з дітьми гратися, імітуючи рухи та голос персонажів, які подобаються дітям, вчить їх перевтілюватися в різних казкових героїв. Ось тоді дошкільнята будуть відкриті, сміливі, балакучі, покажуть свій талант на святах у дитсадку.